Небо бесконечное
Звёздное ночное
Небо очень нежное
Светло-голубое.
В облаках кудрявых
В даль плывущих скучно.
И с восходом розовым
На расвете утром.
То грохочешь громами,
Молнией сверкаешь.
Станешь неприветливым
Землю заливаешь
Дождиком осенним,
нудным,бесконечным.
Восхищаешь радуги
чудом семицветным
Как душа тоскует
Хочется ей в небо.
Оторваться б от земли
От грехов и
В небо...
Через тучи чёрные
Смерти,зла и гнева
Мне вспархнуть бы птицей
До седьмого неба.
На престоле белом
Бог-Царь Вседержитель
Он создал Вселенную
Душ святых обитель.
Альфа и Омега
Первый и Последний
Он сказал:"Прийдите,
Вам готово Небо.
Все,что я имею,
Вам даю в наследство."
Тем,кто в Бога верит
И очистил сердце
Кто омылся кровью
Агнца на Голгофе,
Освещался духом,
Чтил Творца законы.
Небо ты прекрасно
С каждым днем все ближе.
Там мои родные
Скоро всех увижу.
Скоро очень скоро
Будем все мы вместе
Петь на Небе новом
Радостные песни.
Лилия Ком,
Германия
Родилась в Казахстане. 23 года живу в Германии. 3взрослых детей.3 внуков.спасенная грешница
Прочитано 1924 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
