Мои межи прошли по прекрасным местам...
Вспоминаю и сердце ликует!
Это Ты меня вёл, управлял меня Сам,
И выравнивал тропы земные...
Мне порой непонятным казался тот путь,
Я ступала на тернии в дороге.
Боже, плакала я и хотела свернуть...
Но опять возвращалась в тревоге.
Нет! Мой путь самый лучший из сотен путей!
Сам Творец мне его уготовил!
Записал в Книге Жизни однажды Своей
Дни мои для меня с любовью...
По любви Ты хотел меня сделать сильней,
Допуская и боль, и страданья...
Посылал утешенье и лучших друзей,
Я Тебе, мой Отец, благодарна!
Мои межи прошли по прекрасным местам...
В муках скорби рождается счастье.
Слава Богу - не сбыться наивным мечтам,
Что могли бы сгубить в одночасье...
Наши мысли суЕтны, мечтанья пусты,
Твои планы - ведут ко спасенью...
Ты - любовь неземная, Вершитель судьбы.
Нам порой не хватает смиренья...
Мои межи прошли по прекрасным местам,
Твоя милость мне солнцем светила...
Помоги, мой Господь, мне допеть этот псалм,
Чтоб во славу Твою я ходила........
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
